Сонечко посміхається, все навкруги виблискує. Сніг, що ще не розтанув, іскриться різнокольоровими вогниками: і жовти¬ми, і червоними, і зеленими. Підніміть його на лопатці, який він? (Важкий, мокрий.) Це сонечко постаралося, пригріло так, що сніг почав танути. Сонце — джерело життя на землі. Що дарує сонце? (Світло, тепло.)
Сонце в небі ясне сяє,
Промінці нам простягає,
Щедро нам проміння шле.
Здрастуй, сонечко моє.
Я з тобою подружуся,
Низько до землі вклонюся.
Малята, вам цікаво дізнатися, чому Сонечко інколи не сві¬тить? Тоді послухайте мою казку.
Чому Сонечко інколи не світить?
Є в Сонечка подружка — небесна Хмарка.
Живуть вони поряд на небі й давно товаришують. Але, як то буває між товаришами, ча¬сом сваряться. Одного разу почула Хмарка, що всі малята в дитя¬чому садку Сонечко гукають, прославляють, а про неї, Хмарку, ані слова, та й образилася. Та так образилася, що з легенької пухнастої Хмарки перетворилася на величезне похмуре Хмарище, що закри¬ло все небо і Сонечко. Стало враз темно, холодно, похмуро. І маля¬та в садочку засумували, на небо дивляться і кажуть: «Де ж наше Сонечко, де ж легенька красуня Хмарка, схожа на білу пір’їнку? Нам дуже сумно без них!» Почула це Хмарка, стало їй соромно за свій вчинок — вона заплакала рясним дощиком. Як пролилися її сльози-крапельки — враз перетворилася вона знову на легеньку і пухнасту, і Сонечко знову визирнуло, засяяло. Малята зраділи.
Так в них і ведеться донині. Вередуня Хмарка час від часу обра¬жається, надуває щічки і затуляє собою Сонечко.
Як сонце гріло взимку? А зараз?
Пригадайте, які дні й ночі взимку. А якими вони стають навесні? Так, діти, зараз сонце гріє дедалі сильніше. Помацайте лавку — тепла? А свою шубку. А зараз — стовбур дерева. Сонечко трудиться, гріє, пробуджує землю, дерева, тварин до життя, кличе весну. Малята, а що ви відчуваєте з приходом весни? Весна йде, тепло несе.
Домалюй емоції:
Творча гра-медитація «Я маленьке сонечко».
Я маленьке сонечко. Прокидаюсь я дуже рано, щоб дарувати світу тепло і світло. Я вмиваюся ранковою росою, розчісую свої промінчики гребінцем, тим самим, що подарував мені півник, і виходжу на небосхил. Я дарую тепло земельці, травичці, річці, кожному деревцю і, звичайно, людям! В мені дуже багато тепла і життєдайної сили. Сонячними промінчиками я голублю носики, щічки малят, дарую їм веселі веснянки і гарний настрій!
Прислів’я
• Сонце — батько, а місяць — вітчим.
• Сонце встане, то і ранок настане.
Трудова діяльність:
Удосконалюйте вміння самостійно підтримувати порядок в дитячій кімнаті.
Пограйте в гру і оцініть, добрий вчинок зображено на малюнку, чи поганий?
Свою відповідь обгрунтуйте.