Де чиє помешкання?
Погляньте на зображення, що ця людина збирається робити?
РИБОЛОВИ
Риболови ми завзяті:
Вудки — довгі гілочки,
Волосіння дав нам тато,
А дідусь — старі гачки.
На улов ми маєм кошик
І торбину про запас,
Та ніяка рибка й досі
На гачок не йде до нас.
(К. Перелісна)
Як ти визначив, що це риболов?
Зараз зима, холодно. Вода у річках замерзла, а крига вкрилася снігом. Темно під водою. Але сплять не всі риби. Узимку можна вполювати щуку, окуня. Холоду вони не бояться, адже шкіра товста, та ще вкрита лускою. Найбільша біда для риб узимку — брак повітря. Товщина криги може сягати 1 метра. Тоді на допомогу рибам приходять люди: вони роблять отвір-ополонку у кризі, щоб риби могли дихати киснем, що надходить у воду.
Відгадай загадки про жителів водойм: Коли живий — зелений,
Звариться — червоний. (Рак)
• Стас закинув вудку в річку,
Піймав рибу невеличку.
Та пустив її з руки,
Бо кусались плавники. (Йорж)
• Вудки ми позакидали,
Щось одразу упіймали.
Рибка ця нівроку,
Ну, а зветься… (окунь).
• У ставку найбільша злюка —
Це зубаста хижа… (щука).
• У мулі він ховається,
В сметані смажиться. (Карась)
• У зеленім платті,
Влітку серед латаття
Пісні «Ква-ква-ква!» співає,
А хатки не має. (Жабка)
Прочитайте дитині казку:
КАЗКА ПРО ЖАБКУ ТА ЇЇ ДРУЗІВ
Почула жабка про те, що тварини побудували на галявині будиночки. Захотілося і їй у будиночку мешкати. Пристрибала жабка на галявину. Постукала вона до будиночка із написом «Птахи» і говорить:
— Я жабка-скрекотушка, пустіть мене до себе мешкати!
А горобець із будиночка запитує:
— У тебе пір’їнки є?
— Ні, немає.
— А крильця у тебе є?
— Ні, немає.
— А дзьоб у тебе є?
— Ні, у мене цього немає.
— Ти не птах, йди до іншого будиночку мешкати, — поцвірінькав горобець.
Не пустив горобець жабку до будинку мешкати. Пострибала жабка до іншого будиночку — із написом «Комахи». Стукає до будиночка і говорить:
— Я жабка-скрекотушка, пустіть мене до себе мешкати!
А коник-стрибунець запитує її:
— У тебе шість ніг?
— Ні, тільки чотири!
— Тоді ти не комаха, йди до іншого будиночку мешкати, — застрекотав коник.
Пострибала жабка до будиночка з написом «Звірі». Стукає до будиночка і говорить:
— Я жабка-скрекотушка, пустіть мене до себе мешкати!
А зайчик запитує у неї:
— У тебе є вушка? шерсть?
— Ні, немає.
— Можливо, ти годуєш своїх дитинчат молоком?
— Ні, не годую.
— Тоді ти не звір, йди до іншого будиночка мешкати, — сказав зайчик.
Занепокоїлася жабка, що її не пустили до жодного будиночка, і пострибала до своєї річки. На мулистому березі річки побачила жабка черепаху, а потім у воді зустріла рибку — маленького сомика. Розповіла їм жабка про будиночки, що збудували собі в лісі звірі, птахи і комахи.
— Ми також собі будиночки спорудимо! — вирішив сомик і одразу сховався десь у глибині річки. Він поплив рідню свою збирати.
— Хоча і говорять, що я повільна, — зібралася з думками черепаха, — але я також зберу своїх рідних, і ми першими будиночок собі спорудимо! — сказала, та й попливла.
Жабка теж покликала жабку, тритона, щоб побудувати собі будинки.
За декілька днів на дні річки з’явився перший будиночок. Це був будиночок риб.
Риби дихають зябрами, живуть у воді, мають плавники, сплющене тіло. На будинку прикріпили напис «Риби». А нижче написали: «Для тих, хто дихає зябрами, живе у воді й має плавники». А на березі ріки з’явилося два будиночки, кожний з яких наполовину ховався у воді. На одному був напис «Земноводні». Жити у воді й на землі непросто, через дихання. Земноводні на суші дихають легенями, а у воді — шкірою. Тому шкіра у них м’яка і ніжна. Земноводні зробили напис «Для тих, хто має вологу шкіру і може жити на землі та у воді».
На другому будиночку був напис «Рептилії». Тіло рептилій захищене від висихання. У них щільна груба шкіра, іноді вкрита лускою. Черепаха подумала і дописала: «Для тих, хто носить панцир». А нижче крокодил приписав: «Для тих, чия суха шкіра вкрита твердими лусками».
Пограйте в гру: